Cуд підтвердив правомірність прийнятого рішення комісії з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН

Судом першої інстанції у справі №440/333/25 підтримано позицію контролюючого органу щодо правомірності прийнятого рішення Комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) про відмову в реєстрації податкових накладних, зобов’язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні на загальну суму 478,9 тис. гривень.

Суд взяв до уваги доводи контролюючого органу про те, що надані платником податку копії документів, оформлені з порушенням законодавства, а саме: надано акти надання послуг, які складені з порушенням статті 9 Закону України №996-XIV від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд дійшов висновку, що приписи пункту 187.1 статті 187 ПК України, дату виникнення податкового зобов’язання з ПДВ, а відтак і дату складання податкової накладної, ставлять у залежність від дати настання однієї із подій, що сталася раніше: або факту зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або факту відвантаження товару, а для послуг факту оформлення документа, що засвідчує постачання послуг платником податку.

Дослідивши зміст актів надання послуг, які надавалися позивачем контролюючому органу, суд встановив, що вони, дійсно, не містять ані особистих підписів осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення зі сторони виконавця та замовника, ані печатки виконавця та замовника і такий недолік не дозволяє достовірно встановити, що послуги, які надаються згідно цих актів надання послуг, надаються саме позивачем та його контрагентом, а не іншими особами від імені позивача та його контрагента, та чи надаються ці послуги взагалі з огляду на відсутність в актах надання послуг обов’язкового реквізиту, а саме: підпису відповідальних осіб виконавця та замовника (наявність яких у первинному документі виключила б будь-які сумніви щодо осіб, які беруть участь у здійсненні господарської діяльності та відповідно несуть відповідальність за достовірність та правильність оформлення первинного документу та фактичне здійснення господарської операції згідно такого первинного документу).

При цьому вважати, що надані контролюючому органу акти надання послуг були створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, відсутні підстави, адже в цих актах відсутня відмітка про накладення на них електронного підпису чи печатки.

Суд не заперечує можливість допущення помилок в документах, проте допущення суб’єктом господарювання істотних помилок є відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від    16.07.1999 року, підставою для невизнання господарської операції.

В свою чергу факт невизнання господарської операції позбавляє первинний документ, який складений на підтвердження такої господарської операції, юридичної сили. А за відсутності первинних документів, які засвідчують настання подій, які обумовили складання податкових накладних, підстави для складання та реєстрації цих податкових накладних відсутні.

Відтак, Полтавським окружним адміністративним судом від 13 березня 2025 року у справі №440/333/25 у задоволенні позову товариства відмовлено.

Головне управління ДПС у Полтавській області