Відсутність субвенції не звільняє від відповідальності: позиція суду у податковому спорі

Головне управління ДПС у Полтавській області повідомляє, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку платника, за результатами якої складено акт та встановлено порушення граничних термінів сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання з податку на додану вартість за серпень-жовтень 2023 року, а також за уточнюючими розрахунками податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень та вересень 2023 року.

Зазначені дії є порушенням пункту 50.1 статті 50, пункту 57.1 статті 57 розділу II, пункту 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України (далі – ПКУ). На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, якими донараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 777 108,50 гривень.

Під час розгляду справи судом враховано доводи контролюючого органу про те, що відсутність субвенції не може бути єдиною і беззаперечною обставиною для звільнення платника податків від відповідальності. Така обставина має оцінюватися у сукупності з іншими факторами, які підтверджують або спростовують позицію контролюючого органу про фактичну можливість платника виконати свій податковий обов’язок вчасно.

Так, лише існування факту невиконання державою своїх фінансових зобов’язань перед позивачем у певних договірних правовідносинах не є підставою для невиконання ним своїх податкових зобов’язань та звільнення від відповідальності за це. На цей висновок впливає оцінка і фінансової спроможності позивача, і його поведінки щодо вчинення дій задля виконання покладеного на нього податкового обов’язку або використання права на отримання розстрочення та/або відстрочення сплати податків в порядку, передбаченому статтею 100 ПК України, на фоні відсутності відшкодування субвенції та/або збитковості господарської діяльності.

Пасивна поведінка позивача не свідчить про те, що він зі свого боку вчинив всі необхідні, можливі та залежні від нього дії для недопущення порушення своїх податкових обов’язків.

Таким чином, своєчасність надходження коштів від третіх осіб, у тому числі субвенцій від Міністерства фінансів України, не може ставитися у залежність від незабезпечення виконання платником своїх податкових обов’язків.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 27.06.2024 у справі №200/5428/23 зазначено, що разі встановлення під час камеральної перевірки обставин, які свідчать про умисне створення платником умов для невиконання або неналежного виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган має право констатувати наявність умислу в діях платника. Такі обставини з відповідним обґрунтуванням мають бути обов’язково відображені в акті камеральної перевірки.

В межах цієї справи суд дійшов висновку, що протиправна бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неперерахування субвенції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України  від 18.05.2018 року №332 не є достатньою та вичерпною підставою для визнання того, що платник вжив усіх залежних від нього заходів для своєчасної сплати податкових зобов’язань.

Суд звернув увагу, що позивач не надав доказів повідомлення контролюючого органу про неможливість виконання податкових зобов'язань, а також про необхідність узгодження умов розстрочення чи відстрочення сплати таких зобов'язань.

З урахуванням наведеного Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 24.11.2025 у справі №440/12302/25 ухвалив рішення на користь контролюючого органу.

Головне управління ДПС у Полтавській області