Лист ГУ ДФС у Полтавській області від 07.12.16 № 1311/ /16-31-13-01-26

Відповідно до п.п. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями        (далі – ПКУ) у разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника – починаючи з місяця, в якому виникло право власності.

Згідно з п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПКУ платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають до контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

  Щодо нововведеного об’єкта житлової нерухомості та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою – платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.
           Форма податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 10.04.15 № 408. Пункт 1 заголовної частини декларації містить поле «Тип декларації», яке передбачає наступні форми: звітна, звітна нова, уточнююча.

 Тобто, суб‘єкт господарювання, який вперше подає декларацію за новостворений (нововведений) об’єкт житлової нерухомості та звітує за рік, у полі «Тип декларації» зазначає «Звітна».

 Відповідно до п.п. 266.3.2. п. 266.3 ст. 266 ПКУ база оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Відповідно до п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПКУ податкове зобов’язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами – протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

  Основним законодавчим актом, що регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України від 25.10.01 №2768-III (далі - ЗКУ), а справляння плати за землю здійснюється відповідно до ПКУ.

Відповідно до статті 206 ЗКУ використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ плата за землю - обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 ПКУ визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПКУ власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до вимог статті 286 ПКУ для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Поряд з цим для окремих категорій землекористувачів нормами ПКУ визначено умови, за яких вони можуть бути платниками плати за землю. Зокрема, відповідно до пункту 287.6 статті 286 ПКУ, при переході права власності на будівлі земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Проте згідно з пунктом 287.8 статті 287 ПКУ власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Крім цього, відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПКУ міські ради в межах своїх повноважень та з урахуванням граничних розмірів ставок встановлюють своїми рішеннями місцеві податки і збори, які є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Полтавською міською радою прийнято рішення від 10.07.2015 „Про встановлення місцевих податків і зборів”, яким затверджено Положення про податок на майно (плату за землю). З врахуванням підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу, Положення про плату за землю набирає чинності з 01.01.2016.

Відповідно до підпункт 4.6.4 пункту 4.6 розділу 4 Положення ставка податку за земельні ділянки державної та комунальної власності, що знаходяться у користуванні юридичних та фізичних осіб, право користування якими в установленому порядку не оформлене, встановлюється у розмірі 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно пункту 1 статті 73 Закону України від 21.05.97 № 280/97-ВР „Про місцеве самоврядування в Україні”, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПКУ).

Поряд з цим статтею 211 ЗКУ передбачено відповідальність за порушення земельного законодавства.

Враховуючи вищезазначене, для оформлення правовстановлюючих документів на землю власнику об’єктів нерухомості необхідно звернутися до відповідних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин.

Пунктом 286.2 статті 286 ПКУ встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п.286.4 ст.286 ПКУ за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У разі зміни протягом року об’єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Починаючи з 01.01.16 для складання звітності використовується форма Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.06.15 № 560.

 Причини, підстави та наслідки переходу прав на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду встановлені ст. 120 Земельного кодексу України.

 Положення ст. 120 ЗКУ прямо кореспондують з положеннями ст. 377 Цивільного кодексу України, з яких вбачається, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

 Тобто з моменту набуття права власності на жилий будинок (будівлю або споруду) у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об’єкт, а з ним і обов’язок сплачувати земельний податок чи орендну плату.

З огляду на викладене, фізичні особи, які не оформили відповідно до законодавства право власності або право користування землею, проте набули це право відповідно до рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування чи відповідно до цивільно-правових угод повинні сплачувати земельний податок згідно з даними державного земельного кадастру на загальних підставах.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 ПКУ нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником – починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Згідно з п. 287.5 ст. 287 ПКУ податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного, при отриманні від центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин, інформації про набуття фізичною особою права власності на земельну ділянку контролюючий орган здійснює нарахування сум земельного податку починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності, та надсилає податкове повідомлення-рішення такій фізичній особі. Податок підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.