Суд підтвердив правомірність податкових повідомлень-рішень на суму 52,15 млн гривеньРозділ: Новини

Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду підтримано висновки судів попередніх інстанції та позицію Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків у справі №805/15952/13-а про те, що при здійсненні операцій з постачання природного газу, ввезеного на митну територію України база оподаткування ПДВ, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів (абз. 3 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).
Згідно з абзацом 3 пункту 188.1 статті 188 ПК база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.
Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що відповідно до Законів України «Про засади функціонування ринку природного газу» «Про природні монополії», «Про ціни і ціноутворення», «Про трубопровідний транспорт», «Про нафту і газ», Указу Президента України від 14.03.1995 № 213 «Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України» (із змінами), розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.05.2005 № 167-р «Про схвалення комплексного плану заходів із забезпечення фінансової стабілізації підприємств паливно-енергетичного комплексу» та з метою забезпечення прозорості процедури прийняття соціально важливих рішень щодо рівня тарифів Національною комісією регулювання електроенергетики України затверджено Порядок формування тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженого Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 28.07.2011 № 1384 (далі – Порядок № 1384).
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, у Положенні, затвердженому Указом Президента України від 23.11.2011 № 1059/2011, визначена як орган державного регулювання діяльності в енергетиці, основним завданням якого є, зокрема, державне регулювання діяльності, зокрема, суб`єктів господарювання, що проводять діяльність на ринках природного газу; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сфері енергетики та нафтогазовому комплексі.
Відповідно до покладених завдань Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, має повноваження на установлення, зокрема граничних цін на природний газ для споживачів – установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, промислових споживачів та для інших суб`єктів господарювання.
Водночас у пункті 1.4 Порядку № 1384 визначено, що тарифом на постачання природного газу за регульованим тарифом є установлений розмір оплати замовником вартості послуг постачання газопостачальним підприємством, а у пункті 2.10 цього Порядку визначено, що тариф на постачання природного газу за регульованим тарифом є фіксованим розміром платежу замовником послуги на території здійснення ліцензованої діяльності відповідного газопостачального підприємства та застосовується цим підприємством при розрахунках із замовником послуги. Своєю чергою, пункт 6 статті 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» визначає газопостачальне підприємство як суб`єкта господарювання, що здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами на підставі ліцензії.
Отже, визначений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, тариф на постачання природного газу за регульованим тарифом за 1000 куб.м, є фіксованим розміром платежу на території здійснення тільки ліцензованої діяльності відповідного газопостачального підприємства, який застосовується таким газопостачальним підприємством – суб`єктом господарювання, що здійснює постачання природного газу на підставі ліцензії безпосередньо споживачам.
Судами попередніх інстанцій зауважено, що у позивача відсутня ліцензія на постачання природного газу в період постачання газу контрагенту, що підтверджується листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Також суди установили, що позивачем  не надано доказів того, що контрагент, якому було продано природний газ є безпосереднім споживачем придбаного у позивача природного газу у відповідний період за договором на купівлю-продажу природного газу.
Верховний Суд зауважив, що в постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 826/20929/14 зроблено висновок, відповідно до якого наявність ліцензії у постачальника природного газу є обов`язковою, а відсутність такої ліцензії у суб`єкта господарювання виключає можливість здійснення ним поставок природного газу.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що при здійсненні операцій з постачання природного газу, ввезеного на митну територію України, позивач повинен був визначати базу оподаткування ПДВ, керуючись абз.3 п. 188.1 ст.188 ПК України, який є спеціальною нормою при визначені бази оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України.
Касаційний адміністративний суд резюмує, що позивач, визначаючи базу оподаткування податком на додану вартість виходячи з договірної вартості реалізації природного газу, яка є нижчою за митну вартість, помилково вважав, що ним здійснюється постачання  товару (газу)  за регульованими цінами (тарифами), оскільки, як вже зазначено, регулювання цін (тарифу) на газ здійснюється у відповідності до встановленого Порядку уповноваженими органами, і розповсюджується на процедуру постачання природного газу споживачам на підставі ліцензії, яка відсутня у позивача.
Відтак, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 805/15952/13-а касаційну скаргу платника податків залишено без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими відмовлено в задоволені позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 52,15 млн грн, – залишено без змін.