Територіальні органи ДПС
у Полтавській області

Офіційний портал
Авторизація
Невірна адреса, або пароль
Email:
Пароль:

Якщо Ви бажаєте отримувати новини на email і т.д. - Зареєструйтеся

Особливості провадження у справах про неплатоспроможність фізичних осіб

02.12.2019

З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII, який набрав чинності 21.04.2019, далі – Кодекс.

З дня введення в дію Кодексу, визнаний таким, що втратив чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-ХІІ від 14.05.1992, далі – Закон.

Як повідомила начальник управління правового забезпечення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області Марина Столєтнєва: „Відповідно до статті 1 Закону боржником вважався суб'єкт підприємницької діяльності (юридична особа або фізична особа - підприємець), неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом”.

Фізична особа - підприємець вважався боржником лише за зобов'язаннями, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності.

Новелою законодавства України, що регулює умови та порядок відновлення платоспроможності боржників, є введення Кодексом процедури банкрутства фізичних осіб.

Зокрема, статтею 1 Кодексу передбачено, що боржник це юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.

Тобто, саме з метою позбавлення боргів фізичних осіб, які потрапили у фінансову скруту (фінансову неспроможність) четвертою Книгою Кодексу «Відновлення платоспроможності фізичної особи» введено порядок провадження у справах про неплатоспроможність боржників – фізичних осіб.

„Статтею 113 Кодексу визначено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Важливо звернути увагу, що процедуру банкрутства фізичної особи може ініціювати лише сам боржник, шляхом подання відповідної заяви до господарського суду (стаття 115 Кодексу)” – наголосила Марина Столєтнєва.

Відповідно до пункту 2 статті 115 Кодексу, боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:

1) розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;

2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;

3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення;

4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

Крім того, пунктом 3 статті 115 Кодексу зазначено, що до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Кодекс передбачає дві процедури для інституту банкрутства фізичних осіб.

Це процедура реструктуризації та/або погашення боргів боржника разом із визнанням банкрутом.

Процедура реструктуризації передбачає складання відповідного плану, який дозволяє за рахунок наявних активів у боржника забезпечити реструктуризацію заборгованості та строк виконання якого не може перевищувати п’ять років.

Крім того, план реструктуризації може передбачати різні види  діяльності боржника, реструктуризацію боргів на відповідний строк, який є достатнім для погашення вимог кредиторів та/або повне списання боргу, виконання зобов’язань третіми особами, перекваліфікацію, працевлаштування тощо (пункт 3 статті 124 Кодексу).

Згідно статті 125 Кодексу, не підлягають реструктуризації борги боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та щодо сплати інших обов'язкових платежів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як визначено пунктом 2 статті 125 Кодексу, податковий борг, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, визнається безнадійним та списується у процедурі реструктуризації боргів боржника.

Начальник управління правового забезпечення повідомила, що план реструктуризації боргів боржника затверджується господарським судом лише після повного погашення боргів боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та щодо сплати інших обов'язкових платежів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, якщо така заборгованість існує (пункт 3 статті 125 Кодексу).

Процедура банкрутства, аналогічно як і для юридичних осіб, передбачає лише продаж активів фізичної особи. Сума заборгованості, яка залишається після такої реалізації, списується, а провадження у справі закривається.

Щодо урегулювання питання погашення валютних іпотечних кредитів фізичних осіб, Кодекс передбачає певний алгоритм реструктуризації боргів за «валютними іпотеками».

Відповідно до пункту 5 Перехідних положень Кодексу грошові вимоги перераховуються в національну валюту. До розміру вимог кредитора не включаються штрафні санкції та пеня.

Визнані господарським судом вимоги забезпеченого кредитора погашаються боржником у розмірі ринкової вартості квартири або житлового будинку, що забезпечує вимоги такого кредитора.

Залишок заборгованості такого кредитора підлягає прощенню (списанню).

У разі якщо загальна площа квартири, обтяженої іпотекою, не перевищує 60 квадратних метрів або житлова площа такої квартири не перевищує 13,65 квадратного метра на кожного члена сім'ї боржника, або якщо загальна площа житлового будинку, обтяженого іпотекою, не перевищує 120 квадратних метрів, то на суму боргу встановлюється відсоткова ставка в розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні, збільшеного на 1 відсоток. Строк погашення вимог забезпеченого кредитора становить 15 років.

У разі якщо вищезазначені ліміти перевищені, то на суму боргу встановлюється відсоткова ставка в розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні, збільшеного на 3 відсотки, зі строком погашення вимоги забезпеченого кредитора протягом 10 років.

Сторони можуть домовитись про інші умови реструктуризації, але не більш обтяжливі, ніж ті, що встановлені Кодексом.

„Важливим є те, що у разі якщо боржник не має фінансових можливостей погашати вимоги забезпеченого кредитора на умовах, передбачених цим пунктом, господарський суд за клопотанням боржника відмовляє у затвердженні плану реструктуризації та закриває провадження у справі про неплатоспроможність. Це повертає боржника у становище, в якому він перебував” – відзначила Марина Столєтнєва.

Такий механізм захищає боржників від непропорційного обтяження, але не звільняє від зобов’язань.

Господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника – фізичної особи від боргів (пункт 1 статті 134 Кодексу).

Важливим обмежувачем випадків зловживання правом є можливість визнання фізичної особи банкрутом не частіше ніж раз на 5 років.

Так, статтею 135 Кодексу зазначено, що протягом п'яти років після визнання фізичної особи банкрутом не може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність за її заявою, крім випадку, якщо боржник погасив усі борги в повному обсязі у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Пунктом 2 статті 135 Кодексу визначено, що протягом п'яти років після визнання фізичної особи банкрутом така особа зобов'язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки чи договорів застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів.

Фізична особа не може вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію, протягом трьох років після визнання її банкрутом.

 

Головне управління ДПС у Полтавській області